ша
ША, виг., розм.
Уживається для вираження вимоги припинити що-небудь (перев. розмову).
Тепер чуєте? Ша! Біжать по сходах... ламають двері... А там мої діти... (М. Коцюбинський);
[Майстер:] Ша. Мовчок, хлопці (І. Микитенко);
– Та пустіть, я ж до батька, – почав проситись [хлопець]. – Ша! – сердито мовив Перепелиця (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)