шабелька

ША́БЕЛЬКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ша́бля.

Гей, браття-козаки, сідлайте-но коні! Черкніть для охоти вина!. До боку шабе́льку, на руки повіддя, На ноги стальні стремена! (С. Руданський);

Казав козак, казав бурлак: – Дівчинонько-рибчинонько! .. Дай шабельку старенькую, Старенькую, гостренькую (Я. Щоголів);

Рушили тачанки від правої руки, А шабельок тисяча з темного ліска (А. Малишко);

* Образно. Вони обережно минули напівтемні сіни, прямуючи на вузьку шабельку електричного світла, що проткнулася у двері навпроти (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. шабелька — [шабеил'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. шабеил'ки, шабеил'ок дв'і шабеил'кие  Орфоепічний словник української мови
2. шабелька — ша́белька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ша́бельки  Орфографічний словник української мови
3. шабелька — (-и) ж.  Словник жарґонної лексики української мови
4. шабелька — -и, ж. Зменш.-пестл. до шабля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шабелька — Ша́белька, -льки, -льці; -бельки́, -бельо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шабелька — ША́БЕЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ша́бля. Гей, браття-козаки, сідлайте-но коні! Черкніть для охоти вина!. До боку шабе́льку, на руки повіддя, На ноги стальні стремена! (Рудан., Тв., 1959, 118); Казав козак, казав бурлак: — Дівчинонько-рибчинонько!..  Словник української мови в 11 томах
7. шабелька — Шабелька, -ки ж. ум. отъ шабля.  Словник української мови Грінченка