шайтан
ШАЙТА́Н, а, ч.
У мусульманській міфології – злий дух; чорт, диявол.
Шайтан навіяв лиху вигадку ханові Іслам-Гірею, котрий повелів ширинському князеві взяти три тисячі вершників .. і учинити промисел над прикордонними селами і городами козацькими (Н. Рибак);
І знов шайтан нашіптує їй грішні думки, каламутить спокій (М. Коцюбинський);
* У порівн. В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз [повз] стан І донести пану Енею, Як Турн злий з челяддю своєю На нас налазить, мов шайтан (І. Котляревський);
// розм. Уживається як лайливе слово.
– Ти, шайтан турецький, – почав він таким тоном, мовби адмірал Янікоста і справді міг його чути в цей час, – проклятого чорта брат і самого Люципера секретар! Який з тебе лицар..? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)