шайтан
ШАЙТА́Н, а, ч. У мусульманській міфології — злий дух; чорт, диявол.
І знов шайтан нашіптує їй грішні думки, каламутить спокій (Коцюб., І, 1955, 288);
Шайтан навіяв лиху вигадку ханові Іслам-Гірею, котрий повелів ширинському князеві взяти три тисячі вершників.. і учинити промисел над прикордонними селами і городами козацькими (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 182);
*У порівн. — В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз [повз] стан І донести пану Енею, Як Турн злий з челяддю своєю На нас налазить, мов шайтан (Котл., І, 1952, 223);
// розм. Уживається як лайливе слово.
— Ти, шайтан турецький,— почав він таким тоном, мовби адмірал Янікоста і справді міг його чути в цей час,— проклятого чорта брат і самого Люципера секретар! Який з тебе лицар..? (Гончар, II, 1959, 52).
Словник української мови (СУМ-11)