шаленець
ШАЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм.
Те саме, що безу́мець 2.
Не забарилися наскочити й розсатанілі драгуни й кинулись на цих дванадцятеро шаленців; призначені смерті грюкнули враз із рушниць і підставили довгі списи (М. Старицький);
– Ну, ось візьміть, тату, і мене на дибу, скарайте палею, бо я теж прошу за Мартинка! – Шаленець, хлопчисько .. – ледве вимовив збентежений батько (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)