шаленець
ШАЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Те саме, що безу́мець 2.
Не забарилися наскочити й розсатанілі драгуни й кинулись на цих дванадцятеро шаленців; призначені смерті грюкнули враз із рушниць і підставили довгі списи (Стар., Облога.., 1961, 55);
— Ну, ось візьміть, тату, і мене на дибу, скарайте палею, бо я теж прошу за Мартин-ка! — Шаленець, хлопчисько…— ледве вимовив збентежений батько (Ле, Хмельницький, І, 1957, 20).
Словник української мови (СУМ-11)