1. Словник української мови в 11 томах

шаленець

ШАЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Те саме, що безу́мець 2.

Не забарилися наскочити й розсатанілі драгуни й кинулись на цих дванадцятеро шаленців; призначені смерті грюкнули враз із рушниць і підставили довгі списи (Стар., Облога.., 1961, 55);

— Ну, ось візьміть, тату, і мене на дибу, скарайте палею, бо я теж прошу за Мартин-ка! — Шаленець, хлопчисько…— ледве вимовив збентежений батько (Ле, Хмельницький, І, 1957, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шаленець — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  2. шаленець — ШАЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Те саме, що безу́мець 2. Не забарилися наскочити й розсатанілі драгуни й кинулись на цих дванадцятеро шаленців; призначені смерті грюкнули враз із рушниць і підставили довгі списи (М. Словник української мови у 20 томах
  3. шаленець — шале́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  4. шаленець — -нця, ч., розм. Те саме, що безумець 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шаленець — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (осудливо про людину, думки, слова, вчинки якої оцінюються як ненормальні), БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, БЕЗУ́МНИЙ, БЕЗУ́МЕЦЬ, ШАЛЕ́НЕЦЬ розм., НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм. Словник синонімів української мови
  6. шаленець — Шале́нець, -ле́нця; -ле́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шаленець — Шале́нець, -нця м. Безумецъ. Словник української мови Грінченка