шамотіння
ШАМОТІ́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. шамоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
З шамотінням перебираючи струни очерету, заколисуюче булькала вода (В. Козаченко);
Важкої тиші не порушував навіть невгамовний шелест листу чи тріск галузок, по яких сонячним зайчиком стрибали руді вивірки, або шамотіння їжаків, які часто переповзали стежку (П. Панч);
– Що ти там шепчеш? – лементувала тая. – Та за твоїм шамотінням і мого крику не чуть! (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)