шамотіння
ШАМОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шамоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
З шамотінням перебираючи струни очерету, заколисуюче булькала вода (Коз., Сальвія, 1959, 71);
Важкої тиші не порушував навіть невгамовний шелест листу чи тріск галузок, по яких сонячним зайчиком стрибали руді вивірки, або шамотіння їжаків, які часто переповзали стежку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 58);
— Що ти там шепчеш? — лементувала тая.— Та за твоїм шамотінням і мого крику не чуть! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 48)
Словник української мови (СУМ-11)