шанталавець
ШАНТАЛА́ВЕЦЬ, вця, ч., перен.
Хуліган, пройдисвіт.
Це вже не зграя львівських вуличників і шанталавців, аспірантів до криміналу та шпиталів, подення суспільності, – це купка добрих, тихих дітей (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)