шанування

ШАНУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. шанува́ти.

Чи не дозволили б Ви змінити дещо.., розуміється, при найбільшому шануванні авторового стилю і особливостей (М. Коцюбинський);

На основі анімізму пізніше виникли і дуже поширились культ загробного життя і шанування померлих (з наук. літ.);

– Наливай гостю наливочки! – каже попадя, – піп став мені наливати. Шанування іде собою, а мова собою (Марко Вовчок).

◇ (1) Моє́ [вам, тобі́] шанува́ння (вшанува́ння) – усталена формула вітання з ким-небудь.

[Дрейсігер:] Моє шанування, пане начальнику! Дуже я радий, що ви прийшли (Леся Українка);

[Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине. Ну, моє вшанування ще раз (Леся Українка);

– Микола Федорович? Привіт! – Моє шанування! – впізнав і той Петра (А. Головко);

– Моє вам шанування, Ганно... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. шанування — шанува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. шанування — -я, с. Дія за знач. шанувати. Моє [вам] шанування — усталена формула вітання з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шанування — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови
4. шанування — Шанува́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шанування — ШАНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шанува́ти. Чи не дозволили б Ви змінити дещо.., розуміється, при найбільшому шануванні авторового стилю і особливостей (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. шанування — Шанува́ння, -ня с. 1) Почтеніе, уваженіе. 2) Угощеніе. Почалися законні речі, а за ними веселе шанування. Г. Барв. 329.  Словник української мови Грінченка