шанування
ШАНУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. шанува́ти.
Чи не дозволили б Ви змінити дещо.., розуміється, при найбільшому шануванні авторового стилю і особливостей (М. Коцюбинський);
На основі анімізму пізніше виникли і дуже поширились культ загробного життя і шанування померлих (з наук. літ.);
– Наливай гостю наливочки! – каже попадя, – піп став мені наливати. Шанування іде собою, а мова собою (Марко Вовчок).
◇ (1) Моє́ [вам, тобі́] шанува́ння (вшанува́ння) – усталена формула вітання з ким-небудь.
[Дрейсігер:] Моє шанування, пане начальнику! Дуже я радий, що ви прийшли (Леся Українка);
[Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине. Ну, моє вшанування ще раз (Леся Українка);
– Микола Федорович? Привіт! – Моє шанування! – впізнав і той Петра (А. Головко);
– Моє вам шанування, Ганно... (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- шанування — шанува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шанування — -я, с. Дія за знач. шанувати. Моє [вам] шанування — усталена формула вітання з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шанування — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст. Словник синонімів української мови
- шанування — Шанува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шанування — ШАНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шанува́ти. Чи не дозволили б Ви змінити дещо.., розуміється, при найбільшому шануванні авторового стилю і особливостей (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- шанування — Шанува́ння, -ня с. 1) Почтеніе, уваженіе. 2) Угощеніе. Почалися законні речі, а за ними веселе шанування. Г. Барв. 329. Словник української мови Грінченка