шапкар
ШАПКА́Р, я́, ч., спец.
Той, хто шиє шапки та інші головні убори.
Всяких ремісників доставали з України; до Москви їздили наші ковалі, гончарі, шапкарі, каретники, шевці, масло-вари, шевці рукавиць, селітровари, злотники, кахлярі і т. ін. (І. Огієнко);
“Хіба з шапки клоччя насмикати?” .. Деякий час м'яв її у руках, міркуючи, з якої дірки потягти, згадав, що шапкар зідрав з нього аж десять карбованців; йому стало шкода тих грошей, і він одяг шапку (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)