шарахнути
ШАРА́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до шара́хати.
Тільки він ступив у ґанок, звідтіля .. шарахнули кури, гуси, качки, голуби, горобці, навіть поросята (І. Нечуй-Левицький);
Кінь зробив великий стрибок – наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч (Ю. Смолич);
Наступаючі шарахнули убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Григорій Тютюнник);
* Образно. Сухі вогняні язики потяглися в небо, сутінки шарахнули в сторони і там застигли, готові щохвилини кинутися на вогонь (В. Минко);
// куди. Швидко побігти, метнутися куди-небудь.
Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний).
2. по кому – чому. Несподівано вдарити.
І як розмахнеться [Іван] востаннє, як шарахне Змія ще раз батогом з восьмипудовим каменем (А. Шиян);
// Вистрелити; розірватися, вибухнути.
– Дзвіниця он біліє: треба по ній шарахнути (О. Гончар);
І тут же шарахнув постріл (Григорій Тютюнник);
– Його танк загорівся десь за березовим гаєм, а він якось вихопився, добіг до перших будинків, а тут ще бомба поблизу шарахнула (О. Гончар);
// Убити когось.
– А пам'ятаєте, батьку, як я в Ніжині з оцього коника дванадцятьох петлюрівців шарахнув? (О. Довженко);
// чим, що і без дод. Різко кинути, жбурнути, линути щось.
Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими, він крутнувся по хаті, вхопив з лави відро і шарахнув водою в піч, залив вогонь (Григорій Тютюнник).
3. перен. Сказати щось раптово, несподівано, з наміром уразити когось.
– Чи я вірно опановую діалектичний матеріалізм, товаришу Микола? – “Діалектичний матеріалізм” Шурка приберіг аж на самий кінець [розмови] і шарахнув ним з явним розрахунком ошелешити Ласточкіна (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)