шарик
ША́РИК, а, ч.
Зменш. до шар².
Виявилось, що в його діда-коваля є старезна рушниця.., дід так і не вистрелив з неї ні разу – боявсь. А цей, малий Уралов, взяв її, зарядив замість дробу шариків з підшипника .. То таки був постріл! (О. Гончар);
Ювелірні вироби часто відзначаються дуже складною технікою виготовлення. Нерідко для їх прикрашення вживали .. орнамент, що складається з найдрібніших металевих шариків, напаяних на поверхню речі (з наук. літ.).
◇ (1) Ша́рики працю́ють у кого – хто-небудь розумний, здібний, кмітливий.
– Між іншим, він хоче після війни якусь дисертацію писати... – Аби лиш кебети вистачило, – зауважив Теличко .. – Вистачить. В нього шарики працюють, дай Бог. (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)