шаркіт
ША́РКІТ, коту, ч., розм.
Звуки від човгання чим-небудь по чомусь.
П'яту свою картину він [О. Довженко], певно, зніматиме, замкнувшися [замкнувшись] до звуконепроникливої будки, він .. не чутиме вже стукоту молотків, співу вугляних ламп, шаркоту ніг і розмов чергової групи екскурсантів (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)