швець
ШВЕЦЬ, шевця́, ч.
Майстер, що шиє і лагодить взуття.
Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив! (прислів'я);
Працює швець: то черевики Комусь латає нашвидку, То залива комусь калоші, То ставить латку чобіткам (І. Нехода);
– У Кирила золоті руки! Він і швець, і жнець, і в дуду грець... (О. Копиленко);
У пошуках дошкульного слова, спрямованого проти критиків-недоброзичливців, Квітка звертається до гострого, дотепного, влучного прислів'я – “швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся” (з наук. літ.).
◇ (1) І швець, і жнець, і на (в) дуду́ грець – той, хто вміє все робити, вправний, тямущий в будь-якій справі.
– Панас Юхимович на всі руки майстер. Як кажуть: і швець, і жнець, і на дуду грець (Ю. Збанацький);
[Валерій:] Тут огорожу поставлю, там телевізор відремонтую. [Саня:] Та ти в мене такий... І швець, і жнець, і на дуду грець (І. Муратов);
– У Кирила золоті руки! Він і швець, і жнець, і в дуду грець... (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)