швидко
ШВИ́ДКО.
Присл. до швидки́й.
Швидко, швидко летить поїзд! Красні краєвиди, мов у сні, зміняються (Леся Українка);
Троє плавців швидко наближалися до корабля (М. Трублаїні);
Ходила вона швидко, поралась проворно, невважаючи на свою старість (І. Нечуй-Левицький);
Троянці, в човни посідавши І швидко їх поодпихавши, По вітру гарно поплили (І. Котляревський);
Швидко, легко, із звичною точністю почав він накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня, прив'язаного до конов'язі, очерети біля річки (З. Тулуб);
Робота посувається швидко і найбільші виломи вже закрито (Леся Українка);
Він заговорив так швидко по-італійському, що я нічого не зрозуміла (Ю. Яновський);
В сю хвилину увійшла Надя, швидко, скоса поглянула на сестру, однак нічого не сказала й почала мовчки собі вбиратись (Леся Українка);
Стрільба була незвичайна. Вона швидко наростала, з кожною хвилиною наближалася (О. Гончар);
Бачиш, все так погано складається, що я не маю надії швидко поїхати на село (М. Коцюбинський);
У Івана Орлюка було багато нових друзів. Бойова дружба народжувалась і міцніла швидко, як швидко часом і кінчалась, через скороминущість життя (О. Довженко);
Швидко наближався літній світанок (Григорій Тютюнник);
Хазяїн кав'ярні запропонував нам кави і пішов її варити. Швидко пахощі чорної кави досягли й нас усіх (Ю. Яновський);
Ті сльози швидко висохли, як роса на сонці (І. Нечуй-Левицький);
Час весело і швидко йде (Панас Мирний);
Минуло швидко літо миле... (Г. Бойко);
// у знач. пред. Через короткий проміжок часу (настане, почнеться щось); скоро.
От уже швидко й до села, де була волость (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)