швидко
ШВИ́ДКО. Присл. до швидки́й.
Швидко, швидко летить поїзд! Красні краєвиди, мов у сні, зміняються (Л. Укр., III, 1952, 521);
Троє плавців швидко наближалися до корабля (Трубл., Шхуна.., 1940, 84);
Ходила вона швидко, поралась проворно, невважаючи на свою старість (Н.-Лев., III, 1956, 323);
Троянці, в човни посідавши І швидко їх поодпихавши, По вітру гарно поплили (Котл., І, 1952, 158);
Швидко, легко, із звичною точністю почав він накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня, прив’язаного до конов’язі, очерети біля річки (Тулуб, В степу.., 1964, 176);
Робота посувається швидко і найбільші виломи вже закрито (Л. Укр., І, 1951, 455);
Він заговорив так швидко по-італійському, що я нічого не зрозуміла (Ю. Янов., II, 1958, 91);
В сю хвилину увійшла Надя, швидко, скоса поглянула на сестру, однак нічого не сказала й почала мовчки собі вбиратись (Л. Укр., III, 1952, 499);
Стрільба була незвичайна. Вона швидко наростала, з кожною хвилиною наближалася (Гончар, III, 1959, 436);
Бачиш, все так погано складається, що я не маю надії швидко поїхати на село (Коцюб., III, 1956, 127);
У Івана Орлюка було багато нових друзів. Бойова дружба народжувалась і міцніла швидко, як швидко часом і кінчалась, через скороминущість життя (Довж., І, 1958, 299);
Швидко наближався літній світанок (Тют., Вир, 1964, 317);
Хазяїн кав’ярні запропонував нам кави і пішов її варити. Швидко пахощі чорної кави досягли й нас усіх (Ю. Янов., II, 1958, 79);
Ті сльози швидко висохли, як роса на сонці (Н.-Лев., III, 1956, 340);
Час весело і швидко йде (Мирний, III, 1954, 33);
Минуло швидко літо миле… (Бойко, Ростіть.., 1959, 13);
// у знач. присудк. сл. Через короткий проміжок часу (настане, почнеться); скоро.
От уже швидко й до села, де була волость (Мирний, І, 1954, 94).
Словник української мови (СУМ-11)