швидше
ШВИ́ДШЕ, рідше ШВИДШ, присл.
1. Вищ. ст. до шви́дко.
Великії у страха очі, Вся рать неслась, хто швидше зміг. Назад вертатись не охочі. Всі бігли, аж не чули ніг (І. Котляревський);
Собака тихо й коротко виснула, звернула вбік і подалась швидше (С. Васильченко);
Мчить поїзд – швидше, швидше (О. Довженко);
– Порайся швидше, Маріоро, бо поїдемо на виноградник, а я тим часом запряжу коні (М. Коцюбинський);
Писар поперед усіх і каже, що вже Левко зовсім пропав. Злапали його і помчали швидш у губернію (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Микита:] Собака, котру проганяють, як дармоїда, з двору, швидш знайде собі пристановище, ніж я... (М. Кропивницький);
Ось північ вдарила – найкращий праці час, – Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша, І швидше у руках забігало перо (Леся Українка);
– Збирайся швидше. У ліс треба їхати (Григорій Тютюнник);
Хоч би потеплішало швидше (Панас Мирний);
– Іди, чоловіче, пішки. Швидше буде, – без ніякої іронії сказав кондуктор (А. Головко).
2. Те саме, що скорі́ше 2.
Стало ще холодніше. Я намагався втягти шию в комір кожушка, але комірець в солдатському кожушку настільки вузенький, що має швидше символічне значення (І. Багмут).
(1) Шви́дше..., ніж (ані́ж)...:
а) краще, ліпше.
Він [народ] швидше той день у шинку просидить, ніж піде на роботу до пана... (Панас Мирний);
Ганна .. всю дорогу задихалась під хусткою, воліючи швидше зомліти, аніж відкритися сонцеві посеред дня (О. Гончар);
б) скоріше.
Уже що наші братчики задумають, чи добре, чи лихе, так швидше воду в Дніпрі зупиниш, ніж їх (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)