швидше

ШВИ́ДШЕ, рідше ШВИДШ, присл.

1. Вищ. ст. до шви́дко.

Великії у страха очі, Вся рать неслась, хто швидше зміг. Назад вертатись не охочі. Всі бігли, аж не чули ніг (І. Котляревський);

Собака тихо й коротко виснула, звернула вбік і подалась швидше (С. Васильченко);

Мчить поїзд – швидше, швидше (О. Довженко);

– Порайся швидше, Маріоро, бо поїдемо на виноградник, а я тим часом запряжу коні (М. Коцюбинський);

Писар поперед усіх і каже, що вже Левко зовсім пропав. Злапали його і помчали швидш у губернію (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Микита:] Собака, котру проганяють, як дармоїда, з двору, швидш знайде собі пристановище, ніж я... (М. Кропивницький);

Ось північ вдарила – найкращий праці час, – Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша, І швидше у руках забігало перо (Леся Українка);

– Збирайся швидше. У ліс треба їхати (Григорій Тютюнник);

Хоч би потеплішало швидше (Панас Мирний);

– Іди, чоловіче, пішки. Швидше буде, – без ніякої іронії сказав кондуктор (А. Головко).

2. Те саме, що скорі́ше 2.

Стало ще холодніше. Я намагався втягти шию в комір кожушка, але комірець в солдатському кожушку настільки вузенький, що має швидше символічне значення (І. Багмут).

(1) Шви́дше..., ніж (ані́ж)...:

а) краще, ліпше.

Він [народ] швидше той день у шинку просидить, ніж піде на роботу до пана... (Панас Мирний);

Ганна .. всю дорогу задихалась під хусткою, воліючи швидше зомліти, аніж відкритися сонцеві посеред дня (О. Гончар);

б) скоріше.

Уже що наші братчики задумають, чи добре, чи лихе, так швидше воду в Дніпрі зупиниш, ніж їх (П. Куліш).