шевський
ШЕ́ВСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до швець.
[Гострохвостий:] В неї голосок, як у флоровських черничок, а у вас такий бас, як у нашім шевськім хорі у Йоньки Шелихвоста (І. Нечуй-Левицький);
У шевському ряді, на довгих неструганих дошках, поприбиваних до кобильниць, стояли й чоботи, і сап'янці (О. Ільченко);
// Признач. для пошиття взуття.
Їх [шевців] смутні очі наче оплакують той крам, що лежить на лядах перед ними: шматочки сірки, цвяхи на сковорідках, шевська смола на тарілках (І. Нечуй-Левицький);
Смерділо шкурами, рибою, шевським клеєм, дьогтем, гноєм та новими сукнами (З. Тулуб);
На місці шевської майстерні .. стояв тільки комин, лежало кілька обгорілих кроков та валявся побитий посуд (Ю. Смолич);
Біля вікна – шевське начиння на столику, табуретка з натягнутою на ній зверху шкірою (Ю. Яновський);
Старий запускає пальці в халяву, виймає звідти шевського ножа, віддає Матвієві (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)