Словник української мови у 20 томах

шельмівський

ШЕЛЬМІВСЬКИ́Й, а́, е́, розм.

Стос. до шельми.

[Забрамський:] Ах ти, шельмівська дівчина! (І. Кочерга);

// Власт. шельмі; хитрий.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. шельмівський — шельмівськи́й прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. шельмівський — -а, -е, розм. Стос. до шельми. || Власт. шельмі; хитрий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шельмівський — ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙ підсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙ підсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙ розм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙ розм., ПРОНО́ЗЛИВИЙ розм., ПРОНО́ЗУВАТИЙ розм., ШТУДЕ́РНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
  4. шельмівський — ШЕЛЬМІВСЬКИ́Й, а́, е́, розм. Стос. до шельми. [Забрамський:] Ах ти, шельмівська дівчина! (Коч., II, 1956, 115); // Власт. шельмі; хитрий.  Словник української мови в 11 томах