шельмівський

ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙ підсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙ підсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙ розм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙ розм., ПРОНО́ЗЛИВИЙ розм., ПРОНО́ЗУВАТИЙ розм., ШТУДЕ́РНИЙ діал. — Цей Романко в мене хитрий, хоч кого обдурить (М. Коцюбинський); Не додержав слова лукавий боярин, не написав Сагайдачному про долю Коржеву (З. Тулуб); "Хитрющий же цей Тимко, зразу до командира — і вже ад'ютантом. І як я до такого не додумався!" (Ю. Збанацький); (Забрамський:) Що ти зробила з моїм альдегідом? Тепер він чудово з'єднався з іншими і прекрасно діє... Ах ти шельмівська дівчина! (П. Кочура); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний (Лесь Мартович). — Пор. підсту́пний.

Значення в інших словниках

1. шельмівський — ШЕЛЬМІВСЬКИ́Й, а́, е́, розм. Стос. до шельми. [Забрамський:] Ах ти, шельмівська дівчина! (І. Кочерга); // Власт. шельмі; хитрий.  Словник української мови у 20 томах
2. шельмівський — шельмівськи́й прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. шельмівський — -а, -е, розм. Стос. до шельми. || Власт. шельмі; хитрий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шельмівський — ШЕЛЬМІВСЬКИ́Й, а́, е́, розм. Стос. до шельми. [Забрамський:] Ах ти, шельмівська дівчина! (Коч., II, 1956, 115); // Власт. шельмі; хитрий.  Словник української мови в 11 томах