шериф
ШЕРИ́Ф¹, а, ч.
Виборна (в США) або призначувана королем (у Великій Британії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні, поліцейські та деякі судові функції в графстві або магістраті.
Я не політик, я лише поет. Нудьгую я без рідної оселі. І остогидли тут, біля штахет, Шерифів ситих постаті дебелі (Л. Дмитерко);
Губернатор в'язниці зустрів нас біля брами разом з повітовим шерифом (І. Кулик).
ШЕРИ́Ф², а, ч.
У мусульманських країнах – почесне звання осіб, що, як уважають, ведуть свій рід від засновника ісламу пророка Мухаммеда;
// Особа, яка має це звання.
Словник української мови (СУМ-20)