шершень

ШЕ́РШЕНЬ, шня, ч.

Велика перетинчастокрила жаляча комаха родини ос перев. жовтого забарвлення з червоно-бурим відтінком.

Самотній шершень, розганяючи мух, що хмарою дзвінкою висли над бур'янами, сердився, дзижчав, марно шукав квітів (П. Колесник);

Шершні влаштовують гнізда у дуплах дерев, печерках, щілинах тощо (з наук.-попул. літ.);

Молоді шершні живляться соком, що його виділяють слинні залози личинок (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Баржак? Злий, як шершень (О. Гончар);

Владика зразу думав тисячу дум, .. зразу тисяча дум, як шершні, жалили його (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. шершень — [шершеин'] -шн'а, ор. -шнеим, м. (на) -шн'у/-шнеив'і, мн. -шн'і, -шн'іў (комаха)  Орфоепічний словник української мови
2. шершень — ше́ршень іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. шершень — -шня, ч. Велика перетинчастокрила жаляча комаха родини ос перев. жовтого забарвлення з червоно-бурим відтінком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шершень — Комаха, найбільший з вітчизняних представників родини справжніх ос; довж. бл. 3,5 см; живе громадами, будує вел. гнізда; уколи ш. можуть бути небезпечними навіть для людини.  Універсальний словник-енциклопедія
5. шершень — Ше́ршень, -шня, -шневі; ше́ршні, -шнів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шершень — ШЕ́РШЕНЬ, шня, ч. Велика перетинчастокрила жаляча комаха родини ос перев. жовтого забарвлення з червоно-бурим відтінком. Самотній шершень, розганяючи мух, що хмарою дзвінкою висли над бур’янами, сердився, дзижчав, марно шукав квітів (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах
7. шершень — Шершень, -шня м. насѣк. Шершень. Чуб. 1. 52. Рудий шершень. Ном. № 3551.  Словник української мови Грінченка