Орфоепічний словник української мови

шершень

ше́ршень

[шершеин']

-шн'а, ор. -шнеим, м. (на) -шн'у/-шнеив'і, мн. -шн'і, -шн'іў (комаха)

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. шершень — ШЕ́РШЕНЬ, шня, ч. Велика перетинчастокрила жаляча комаха родини ос перев. жовтого забарвлення з червоно-бурим відтінком. Самотній шершень, розганяючи мух, що хмарою дзвінкою висли над бур'янами, сердився, дзижчав, марно шукав квітів (П.  Словник української мови у 20 томах
  2. шершень — ше́ршень іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  3. шершень — -шня, ч. Велика перетинчастокрила жаляча комаха родини ос перев. жовтого забарвлення з червоно-бурим відтінком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шершень — Комаха, найбільший з вітчизняних представників родини справжніх ос; довж. бл. 3,5 см; живе громадами, будує вел. гнізда; уколи ш. можуть бути небезпечними навіть для людини.  Універсальний словник-енциклопедія
  5. шершень — Ше́ршень, -шня, -шневі; ше́ршні, -шнів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шершень — ШЕ́РШЕНЬ, шня, ч. Велика перетинчастокрила жаляча комаха родини ос перев. жовтого забарвлення з червоно-бурим відтінком. Самотній шершень, розганяючи мух, що хмарою дзвінкою висли над бур’янами, сердився, дзижчав, марно шукав квітів (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах
  7. шершень — Шершень, -шня м. насѣк. Шершень. Чуб. 1. 52. Рудий шершень. Ном. № 3551.  Словник української мови Грінченка