шершавий —
див. шерехуватий
Словник чужослів Павло Штепа
шершавий —
ШЕРША́ВИЙ, а, е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні (М. Коцюбинський); Листа написано на шістнадцяти сторінках жовтого шершавого паперу (Ю.
Словник української мови у 20 томах
шершавий —
шерша́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
шершавий —
-а, -е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. || Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, холоду, води і т. ін. (про шкіру та частини тіла). || Твердий, грубий, колючий на дотик, який подразнює шкіру при дотику. || Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
шершавий —
ШОРСТКИ́Й (який має нерівну, цупку на дотик, часом потріскану, часом колючу поверхню; часто про згрубілу шкіру, частини тіла), ЖОРСТКИ́Й, КОСТРУБА́ТИЙ, ГРУ́БИЙ, ШКАРУБКИ́Й, ЗАШКАРУ́БЛИЙ, ШЕ́РХЛИЙ, ПРИШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, ОБШЕ́РХЛИЙ, ШЕРША́ВИЙ...
Словник синонімів української мови
шершавий —
ШЕРША́ВИЙ, а, е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні (Коцюб., І, 1955, 49); Листа написано на шістнадцяти сторінках жовтого шершавого паперу (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах