шестерик
ШЕСТЕРИ́К, а́, ч.
1. заст. Запряг із шести коней.
Шестерик не забарився промчатись селом і повернув у панський двір (Панас Мирний);
Ворог готує нові жахи: звозять на кам'яну загату шестериками й восьмериками устяж тяженькі гармати, повертають їх пащами до пригороду (М. Старицький);
По алеї із молодих липок, в кінці якої стояв високий костьол, їхав зелений ридван, запряжений шестериком коней (П. Панч);
// у знач. присл. шестерико́м. Шістьма кіньми.
Ось одного дня опівдні хтось ще здалеку запримітив, що ридван котить в Одраду шестериком (Панас Мирний).
2. Давньоруська міра (ваги, об'єму, ліку і т. ін.), що містить або нараховує шість якихось одиниць, а також предмет, який складається з шести частин.
Словник української мови (СУМ-20)