шестірня
ШЕСТІРНЯ́, і́, ж.
Зубчасте колесо, яке передає рух; триб¹.
– Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню; а раз стрівся в лісі з ведмедем і задавив його власними руками (О. Стороженко);
Внизу під камінням через шестірні та колеса проривались пасма блідого, синюватого од води світла (І. Нечуй-Левицький);
Фреза [канавокопача] приводиться в дію .. через карданний вал, дві конічні шестірні і ланцюгову передачу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)