шеф
ШЕФ, а, ч.
1. Начальник установи, підприємства, відділу тощо.
Шеф редакції зараз кинув перо, надів пальто і пішов до друкарні (І. Франко);
На чолі Третього відділу стояв генерал Бенкендорф, шеф жандармів, що організував корпус жандармів і таємну політичну поліцію (з навч. літ.);
// Керівник, головний, старший щодо інших осіб, які працюють разом, мають однорідні професії і т. ін.
Тиша повила весь санаторій, тільки шеф-кухар з кухні викликав по телефону один санаторій за другим і схвильованим голосом допитувався якихось спецій до обіду (Ю. Яновський);
На нью-йоркській біржі ще з весни агенти Мак-Келлі скуповують для свого шефа акції на донецькі шахти (О. Гончар);
За ним [професором] посунув і цілий його ескорт, поспішаючи чимдуж і наздоганяючи свого меткого й швидкого шефа (Ю. Смолич).
2. Особа чи організація, яка здійснює шефство над ким-, чим-небудь.
В госпіталь, що стояв над самим Єнісеєм, часто приходили шефи (О. Гончар);
Дуже важливо, як тільки увіллється молода людина в колектив, відразу сказати їй, хто буде в неї шефом або наставником (з наук. літ.).
3. У Росії XVIII–XIX ст. – начальник, командир окремої військової частини, який здійснював загальний нагляд за господарством і управлінням;
// Почесний командир військової частини або військового навчального закладу з членів імператорської родини або заслужених генералів.
Словник української мови (СУМ-20)