1. Словник української мови у 20 томах

шеф

ШЕФ, а, ч.

1. Начальник установи, підприємства, відділу тощо.

Шеф редакції зараз кинув перо, надів пальто і пішов до друкарні (І. Франко);

На чолі Третього відділу стояв генерал Бенкендорф, шеф жандармів, що організував корпус жандармів і таємну політичну поліцію (з навч. літ.);

// Керівник, головний, старший щодо інших осіб, які працюють разом, мають однорідні професії і т. ін.

Тиша повила весь санаторій, тільки шеф-кухар з кухні викликав по телефону один санаторій за другим і схвильованим голосом допитувався якихось спецій до обіду (Ю. Яновський);

На нью-йоркській біржі ще з весни агенти Мак-Келлі скуповують для свого шефа акції на донецькі шахти (О. Гончар);

За ним [професором] посунув і цілий його ескорт, поспішаючи чимдуж і наздоганяючи свого меткого й швидкого шефа (Ю. Смолич).

2. Особа чи організація, яка здійснює шефство над ким-, чим-небудь.

В госпіталь, що стояв над самим Єнісеєм, часто приходили шефи (О. Гончар);

Дуже важливо, як тільки увіллється молода людина в колектив, відразу сказати їй, хто буде в неї шефом або наставником (з наук. літ.).

3. У Росії XVIII–XIX ст. – начальник, командир окремої військової частини, який здійснював загальний нагляд за господарством і управлінням;

// Почесний командир військової частини або військового навчального закладу з членів імператорської родини або заслужених генералів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шеф — Шеф секційний: начальник секції, столоначальник [II] Словник з творів Івана Франка
  2. шеф — Шеф. Начальник, голова (спілки) Глубоко горем тронуті ділимо ся сумною вісткою про смерть нашого неоціненого шефа Спілки пана Ігнатия Мільха [... Українська літературна мова на Буковині
  3. шеф — ЗВЕРХНИК, КЕРІВНИК, НАЧАЛЬНИК, (у ресторані) старший кухар Словник синонімів Караванського
  4. шеф — див. керівник; начальник Словник синонімів Вусика
  5. шеф — [шеф] -фа, м. (на) -фов'і/-ф'і, мн. -фие, -ф'іў Орфоепічний словник української мови
  6. шеф — Голова, керівник, управитель, начолівник, чоловач, див. начальник, лідер, старший Словник чужослів Павло Штепа
  7. шеф — рос. шеф начальник, керівник підприємства, установи. Eкономічна енциклопедія
  8. шеф — шеф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  9. шеф — (-а) ч. 1. тюр. Начальник колонії. БСРЖ, 688; СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 554. 2. жрм. Начальник, бос. Шеф до себе викликає. (Запис 2000 р.). Югановы, 249. 3. шк. Директор школи. БСРЖ, 688. 4. студ. Керівник курсової або дипломної роботи. БСРЖ, 688. 5. жрм. Словник жарґонної лексики української мови
  10. шеф — -а, ч. 1》 Начальник установи, підприємства, відділу тощо. || Керівник, головний, старший щодо інших, які працюють разом, мають однорідні професії і т. ін. Шеф-редактор — головний редактор друкованого органу, програми радіо- або телебачення і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. шеф — (франц. chef – голова, керівник) 1. У капіталістичних країнах загальна назва начальника установи, підприємства, відділу тощо. 2. У царській Росії офіційний попечитель навчального закладу, почесний командир військової частини. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. шеф — НАЧА́ЛЬНИК (службова особа, що очолює що-небудь, завідує чимось), НАЧА́ЛЬСТВО розм., часто жарт.-ірон. або зневажл., ПРИНЦИПА́Л заст., ірон., ЗВЕ́РХНИК діал. Словник синонімів української мови
  13. шеф — Шеф, -фа; ше́фи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. шеф — ШЕФ, а, ч. 1. Начальник установи, підприємства, відділу тощо. Шеф редакції зараз кинув перо, надів пальто і пішов до друкарні (Фр. Словник української мови в 11 томах