шефени

ШЕ́ФЕНИ, ів, мн. (одн. ше́фен)

1. Присяжні судів у ряді країн Західної Європи в ХV – ХІІ ст.

2. У Німеччині присяжні дільничних судів, які брали участь у розгляді значних кримінальних справ.

Збірник федерального міського права – саксонський “Вейхбільд” визначав карний суд у складі одинадцяти шефенів (присяжних) на чолі з фогтом (війтом) (із журн.).

Значення в інших словниках

1. шефени — -ів, мн., іст. Особливий вид присяжних у феодальному та буржуазному суді, які не складають самостійну колегію, а вирішують усі справи спільно з суддею.  Великий тлумачний словник сучасної мови