шефени

шефе́ни

-ів, мн., іст.

Особливий вид присяжних у феодальному та буржуазному суді, які не складають самостійну колегію, а вирішують усі справи спільно з суддею.

Значення в інших словниках

1. шефени — ШЕ́ФЕНИ, ів, мн. (одн. ше́фен) 1. Присяжні судів у ряді країн Західної Європи в ХV – ХІІ ст. 2. У Німеччині присяжні дільничних судів, які брали участь у розгляді значних кримінальних справ.  Словник української мови у 20 томах