шиба

ШИ́БА, и, ж., розм.

Те саме, що ши́бка.

Одно [одне] вузеньке віконце з повибиваними здавен-давно шибами ціле заліплене було пожовклим від сонця і дощу папером (І. Франко);

Вона схопилася й побігла до вікна. Сперлася ліктями, приклала чоло до шиби й гірко заплакала (Л. Мартович);

Марта залишилася сама у великій кімнаті командного пункту, відділеній від зовнішнього світу важкою шибою прозорого .. плексигласу (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. шиба — (віконна) скло, з. тахля, оболона, оболонка  Словник синонімів Караванського
2. шиба — ши́ба іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. шиба — ши́ба: ◊ диви́тися як на ма́то́ву ши́бу не зважати, не помічати (Нижанківський): “Чого, властиво, угукаєш?” – Я подивився на нього як на матову шибу. “А ти чого говориш, якби в тебе на розумі був чиряк? Про що, властиво, йде?” (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. шиба — -и, ж., розм. Те саме, що шибка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шиба — ШИ́БКА (скло в рамі вікна, дверей і т. ін.), ШИ́БА розм., ОБОЛО́НЯ заст., КВАТИ́РА заст., КВАТИ́РКА заст., ОБОЛО́НКА діал.; ВІКНО́ (усе скло в одному вікні). Застукотів по черепичній покрівлі град, задзвенів у шибки (І.  Словник синонімів української мови
6. шиба — ШИ́БА, и, ж., розм. Те саме, що ши́бка. Одно вузеньке віконце з повибиваними здавен-давно шибами ціле заліплене було пожовклим від сонця і дощу папером (Фр., II, 1950, 13); Вона схопилася й побігла до вікна.  Словник української мови в 11 томах
7. шиба — Шиба, -би ж. Оконное стекло. Гн. II. 69. ум. шибка.  Словник української мови Грінченка