шибайголова
ШИБА́ЙГОЛОВА, и, ч. і ж., розм.
Смілива, відчайдушна людина, яка нічого не боїться й ні перед чим не зупиняється; зірвиголова, бешкетник.
Ушикувавшись на греблі, наготувавши стрільбу й взявши кинджали у зуби, наші запеклі шибайголови наближалися потай до гарматні [гармати] (М. Старицький);
Незручно Саві Йосиповичу, коли кабанці кувікатимуть на шкільному подвір'ї, де він живе. До того ж такі шибайголови, як Віктор, Гриць, Санько, чого доброго, ще голками нагодують підсвинків (П. Автомонов);
Це було кляте сусідське шахтарча, шибайголова в спідничині (О. Кундзич);
[Леонід Максимович:] Я приглядаюся до цього хлопчика. Щось не скидається він на шибайголову. По всьому видно – розумний, допитливий, витриманий хлопчик (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)