шибайголова

шиба́йголова

-и, ч. і ж., розм.

Смілива, відчайдушна людина, яка нічого не боїться й ні перед чим не зупиняється; зірвиголова, бешкетник.

Значення в інших словниках

1. шибайголова — Паливода, одчайдуша, одчайдух, одчаяка, урвиголова, зайдиголова, п. шибеник, р палисвіт, д. отряха, п! БЕШКЕТНИК  Словник синонімів Караванського
2. шибайголова — див. бешкетник  Словник синонімів Вусика
3. шибайголова — ШИБА́ЙГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Смілива, відчайдушна людина, яка нічого не боїться й ні перед чим не зупиняється; зірвиголова, бешкетник.  Словник української мови у 20 томах
4. шибайголова — шиба́йголова іменник чоловічого або жіночого роду, істота смілива, відчайдушна людина, яка нічого не боїться й ні перед чим не зупиняється; зірвиголова, бешкетник розм.  Орфографічний словник української мови
5. шибайголова — СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм.  Словник синонімів української мови
6. шибайголова — Шиба́йголова, -ви, -ві; -голови, -голів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шибайголова — ШИБА́ЙГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Смілива, відчайдушна людина, яка нічого не боїться й ні перед чим не зупиняється; зірвиголова, бешкетник.  Словник української мови в 11 томах
8. шибайголова — Шибайголова м. Сорвиголова. А коні наче знають, чого сим шибайголовам хочеться: скачуть, як кози, то сюди, то туди поміж кущами. К. ЧР. 92.  Словник української мови Грінченка