шийка
ШИ́ЙКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до ши́я 1.
Тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Леся Українка);
Від другого берега прудко пливло двойко .. малесеньких, із довгими шийками пташат (Олесь Досвітній);
За ці три роки Катя, здається, не постаріла. Її плечі стояли рівно, а біла шийка була ніжною, мов у дівчини (О. Гуреїв).
2. Вузька частина якогось предмета.
Моя права рука ковзає по ремені вниз і стискає шийку приклада (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
Ліва рука тримала скрипку. Пальці розминались, бігаючи по ладах шийки (Іван Ле);
Свердло складається з робочої частини і хвостовика, які з'єднані між собою шийкою (з наук. літ.).
3. Верхня звужена частина посуду.
Панське подвір'я дрімало, сонне й порожнє .. Народ ввіллявся через ворота у двір, наче вода крізь шийку пляшки (М. Коцюбинський);
Терентій нагнувся, підняв з землі надтріснутий з відбитою шийкою .. шкалик (М. Стельмах);
Амфори мали досить витончену форму і вузьку шийку (з наук.-попул. літ.).
4. Частина стовбура, стебла рослини, де коренева система переходить у надземну.
Шийка коренеплоду [буряка] розвивається з підсім'ядольного коліна (з наук. літ.);
Дерево треба садити так, щоб коренева шийка його була на рівні поверхні ґрунту (з наук. літ.);
// Місце переходу стебла в колосок (перев. в злаків).
Яків теж прислухається до шепоту ниви і вперше в житті помічає, що зараз кожна шийка колоска, мов діамантом, перехоплена краплиною роси (М. Стельмах).
5. Хвостова частина річкового рака, в якій міститься його черевце.
Із клешнів і шийок раків приготовляють раковий соус (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Ра́кові ши́йки – багаторічна трав'яниста рослина з дрібними білими квітками; використовується в медицині як лікувальний засіб.
З відвару ракових шийок роблять примочки .. на застарілі рани, на чиряк і зовнішні виразки (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)