шийка —
Деталь струнних інструментів, яка виготовляється або щільно з’єднується з корпусом і часто завершується художньо оформленою голівкою. Верхній бік Ш. у багатьох інструментів відіграєроль грифу (лютня, мандоліна, бандура і...
Словник-довідник музичних термінів
шийка —
ШИ́ЙКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ши́я 1. Тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Леся Українка); Від другого берега прудко пливло двойко ..
Словник української мови у 20 томах
шийка —
ши́йка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шийка —
-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до шия. 2》 Вузька частина якогось предмета. || Деталь у струнних інструментів, що прикріплена до корпусу і підтримує гриф. 3》 Верхня звужена частина посуду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шийка —
ШИ́ЙКА (пляшки), ГО́РЛО, ГОРЛОВИ́НА. Коростилевський.. намацав рукою порожню пляшку і стис її за шийку (Я. Гримайло).
Словник синонімів української мови
шийка —
ШИ́ЙКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ши́я. Тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Л. Укр., III, 1952, 601); Від другого берега прудко пливло двойко.. малесеньких, із довгими шийками пташат (Досв.
Словник української мови в 11 томах
шийка —
Нижня частина доричної інколи тосканської капітелі, що слугує пластичним переходом до фусту і знаходиться між врізами гіпотрахелія і ремінцями.
Архітектура і монументальне мистецтво
шийка —
Шийка, -ки ж. 1) ум. отъ шия. 2) Горлышко въ бутылкѣ. 3) Задняя часть трубки, въ которую вставляется чубукъ. Вас. 148. 4) Въ веретенѣ: перехватъ внизу послѣ утолщенной средней части. Залюб.
Словник української мови Грінченка