шийка

ши́йка

ийка]

-йкие, д. і м. -йц'і, р. мн. -йок

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шийка — див. шия Словник синонімів Вусика
  2. шийка — Деталь струнних інструментів, яка виготовляється або щільно з’єднується з корпусом і часто завершується художньо оформленою голівкою. Верхній бік Ш. у багатьох інструментів відіграєроль грифу (лютня, мандоліна, бандура і... Словник-довідник музичних термінів
  3. шийка — ШИ́ЙКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ши́я 1. Тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Леся Українка); Від другого берега прудко пливло двойко .. Словник української мови у 20 томах
  4. шийка — ши́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. шийка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до шия. 2》 Вузька частина якогось предмета. || Деталь у струнних інструментів, що прикріплена до корпусу і підтримує гриф. 3》 Верхня звужена частина посуду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шийка — ШИ́ЙКА (пляшки), ГО́РЛО, ГОРЛОВИ́НА. Коростилевський.. намацав рукою порожню пляшку і стис її за шийку (Я. Гримайло). Словник синонімів української мови
  7. шийка — Ши́йка, -ка, -ці; ши́йки, ши́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шийка — ШИ́ЙКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ши́я. Тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Л. Укр., III, 1952, 601); Від другого берега прудко пливло двойко.. малесеньких, із довгими шийками пташат (Досв. Словник української мови в 11 томах
  9. шийка — Нижня частина доричної інколи тосканської капітелі, що слугує пластичним переходом до фусту і знаходиться між врізами гіпотрахелія і ремінцями. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. шийка — Шийка, -ки ж. 1) ум. отъ шия. 2) Горлышко въ бутылкѣ. 3) Задняя часть трубки, въ которую вставляется чубукъ. Вас. 148. 4) Въ веретенѣ: перехватъ внизу послѣ утолщенной средней части. Залюб. Словник української мови Грінченка