шийка

ШИ́ЙКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до ши́я.

Тоненькі рученята і гнучка дитяча шийка вирізнялись, мов алебастрові, на темному полі фотографії (Л. Укр., III, 1952, 601);

Від другого берега прудко пливло двойко.. малесеньких, із довгими шийками пташат (Досв., Вибр., 1959, 413);

За ці три роки Катя, здається, не постаріла. її плечі стояли рівно, а біла шийка була ніжною, мов у дівчини (Гур., Наша молодість, 1949, 298).

2. Вузька частина якогось предмета.

Моя права рука ковзає по ремені вниз і стискає шийку приклада (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 458);

Ліва рука тримала скрипку. Пальці розминались, бігаючи по ладах шийки (Ле, В снопі.., 1960, 192);

Свердло складається з робочої частини і хвостовика, які з’єднані між собою шийкою (Різальні інстр.., 1959, 104).

3. Верхня звужена частина посуду.

Панське подвір’я дрімало, сонне й порожнє.. Народ ввіллявся через ворота у двір, наче вода крізь шийку пляшки (Коцюб., II, 1955, 81);

Терентій нагнувся, підняв з землі надтріснутий з відбитою шийкою.. шкалик (Стельмах, І, 1962, 502);

Амфори мали досить витончену форму і вузьку шийку (Знання.., 5, 1968, 26).

4. Частина стовбура, стебла рослини, де коренева система переходить у надземну.

Шийка коренеплоди [буряка] розвивається з підсім’ядольного коліна (Овоч., 1956, 338);

Дерево треба садити так, щоб кореневії шийка його була нарівні поверхні грунту (Хлібороб Укр." 11, 1966, 31);

// Місце переходу стебла в колосок (перев. в злаків).

Яків теж прислухається до шепоту ниви і вперше в житті помічає, що зараз кожна шийка колоска, мов діамантом, перехоплена краплиною роси (Стельмах, Хліб.., 1959, 499).

5. Хвостова частина річкового рака, в якій міститься його черевце.

Із клешнів і шийок раків приготовляють раковий соус (Укр. страви, 1957, 124).

∆ Ра́кові ши́йки див. ра́ковий¹.