шило
ШИ́ЛО, а, с.
Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовують перев. для проколювання дірок.
– Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (М. Коцюбинський);
І в наш час для підшивки валяного взуття використовують кістяні шила (з наук. літ.);
* У порівн. Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну .. Ніс гострою швайкою схилився униз, а підборіддя кривим шилом піднялося вгору (Панас Мирний).
◇ Вхопи́ти (захопи́ти) ши́лом (рідше на ши́ло) па́токи (ме́ду) див. ухо́плювати;
Крути́тися (сі́патися, со́ватися і т. ін.), [як (мов, на́че і т. ін.)] на ши́лі [сиді́ти] (на ши́ло сі́сти) див. крути́тися;
Міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло) див. міня́ти;
Ні́де (нема́є де, ні́куди, заст. ні́где) [й] го́лки (го́лкою, па́льця, па́льцем, ши́лом) встроми́ти (просу́нути, штрикну́ти, ткну́ти, ки́нути) див. встромля́ти;
Ухопи́ти ши́лом (на ши́ло) па́токи див. ухо́плювати;
Ши́ла в мішку́ не втаї́ш (утаї́ш, схова́єш, схова́ти); Ши́ло в мішку́ не втаї́ться див. ута́ювати;
Ши́ла не схова́є міх див. схова́ти;
Ши́лом мо́ря не нагрі́єш див. нагріва́ти;
[Що і] ши́лом не пове́рнеш див. поверта́ти¹;
(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) на ши́лі, зі сл. крути́тися. – дуже швидко.
Крутиться як на шилі. І штовхається (Остап Вишня);
Як (мов, ні́би і т. ін.) ши́лом ю́шки вхопи́ти див. ухо́плювати.
Словник української мови (СУМ-20)