1. Словник української мови у 20 томах

шило

ШИ́ЛО, а, с.

Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовують перев. для проколювання дірок.

– Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (М. Коцюбинський);

І в наш час для підшивки валяного взуття використовують кістяні шила (з наук. літ.);

* У порівн. Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну .. Ніс гострою швайкою схилився униз, а підборіддя кривим шилом піднялося вгору (Панас Мирний).

◇ Вхопи́ти (захопи́ти) ши́лом (рідше на ши́ло) па́токи (ме́ду) див. ухо́плювати;

Крути́тися (сі́патися, со́ватися і т. ін.), [як (мов, на́че і т. ін.)] на ши́лі [сиді́ти] (на ши́ло сі́сти) див. крути́тися;

Міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло) див. міня́ти;

Ні́де (нема́є де, ні́куди, заст. ні́где) [й] го́лки (го́лкою, па́льця, па́льцем, ши́лом) встроми́ти (просу́нути, штрикну́ти, ткну́ти, ки́нути) див. встромля́ти;

Ухопи́ти ши́лом (на ши́ло) па́токи див. ухо́плювати;

Ши́ла в мішку́ не втаї́ш (утаї́ш, схова́єш, схова́ти); Ши́ло в мішку́ не втаї́ться див. ута́ювати;

Ши́ла не схова́є міх див. схова́ти;

Ши́лом мо́ря не нагрі́єш див. нагріва́ти;

[Що і] ши́лом не пове́рнеш див. поверта́ти¹;

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) на ши́лі, зі сл. крути́тися. – дуже швидко.

Крутиться як на шилі. І штовхається (Остап Вишня);

Як (мов, ні́би і т. ін.) ши́лом ю́шки вхопи́ти див. ухо́плювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Шило — Ши́ло прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. шило — (грубе) швайка, шильце, п! ШПИЧКА, ПРОБІЙ Словник синонімів Караванського
  3. шило — Без шила не швець, а без ігли не кравець. Не можна бути майстром, не маючи відповідних знарядь праці. Виміняв шило за швайку. Проміняв одну маловартісну річ за іншу. У хватив шилом патоки. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. шило — -а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, що використовується перев. для проколювання дірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шило — вхопи́ти (захопи́ти) ши́лом (рідше на ши́ло) па́токи (ме́ду). Зазнати невдачі. — А братчики тоді: “А що, ледащице! Ухопив шилом патоки? Бери лишень коряк та випий з нами” (П. Куліш); — Поїдемо, хлопці, далі,— сказав (Клименко) козакам. Фразеологічний словник української мови
  6. шило — ШИ́ЛО (інструмент); ШВА́ЙКА (товсте шило). У руці проворне шило, Дратва пасмом у зубах, І щетина скаче вміло По наколених дірках (М. Стельмах); Чоботи шити, швайкою водити, дратву смолити — чи є хто такий, що зумів би це ліпше зробити? (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
  7. шило — Ши́ло, -ла, -лу; ши́ла, шил Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шило — ШИ́ЛО, а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовується перев. для проколювання дірок. — Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. шило — Шило, -ла с. 1) Шило. шило в мішку не втаїться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. його й шило голить. Такой счастливый. Ном. № 1646. не вміє й шила загострити. Ни къ чему не способенъ. Словник української мови Грінченка