шило
ШИ́ЛО, а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовується перев. для проколювання дірок.
— Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (Коцюб., І, 1955, 143);
І в наш час для підшивки валяного взуття використовують кістяні шила (Археол., VIII, 1953, 31);
*У порівн. Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну.. Ніс гострою швайкою схилився униз, а підборіддя кривим шилом піднялося вгору (Мирний, IV, 1955, 332).
∆ Ви́лізло (ви́ткнулося) ши́ло з мішка́ — щось стало явним, помітним, очевидним.
— Олена — хіба не вгадав, що її звати Олена? — Ха-ха! а може, і не Олена? — ..З другої хати гукала хазяйка.— Усте, де ти там щезла! Ага, ось воно й вилізло шило з мішка (Коцюб., II, 1955, 210);
Захопи́ти ши́лом па́токи див. захо́плювати;
Його́ (ва́ше і т. ін.) й ши́ло го́лить (голи́ло) — йому, вам тощо везе, щастить.
Ваше й шило б голило, а наш і ніж не бере (Укр.. присл.., 1963, 117);
Крути́тися (сі́патися, сова́тися і т. ін.), як (мов, наче́ і т. ін.) на ши́лі [сиді́ти] (на ши́ло сі́сти) — неспокійно поводити себе, часто міняючи положення тіла.
І що цікавого? Крутиться, як на шилі. І штовхається! (Вишня, І, 1956, 160);
[Марко:] Та сиди вже сумирно, не совайся, а то наче на шилі сидиш (Мороз, П’єси, 1959, 64);
Він сіпався, неначе на шило сів (Коп., Лейтенанти, 1947, 162);
Міня́ти (ви́міняти, проміня́ти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло) — невигідно міняти що-небудь на щось.
Проміняв шило на мило (Номис, 1864, № 10606);
Проміняв шило на мотовило (Укр.. присл.., 1955, 233);
Ухопи́ти ши́лом (на ши́ло) па́токи див. па́тока;
Ши́ла в мішку́ не втаї́ш (не утаї́ш, не схова́єш, не схова́ти);
Ши́ла не схова́є міх; Ши́ло в мішку́ не вта́їться — про щось явне, чого не можна приховати.
То ж кажуть — шила в мішку не втаїш і од жіночого ока не сховаєшся (Мирний, І, 1954, 64);
Орися підійшла до тернових кущів і сказала, дивлячись прямо в обличчя Василеві: — Шила й то в мішку не утаїш. Нуди тебе сховаєш од матері? (Автом., Так народж. зорі, 1960, 229);
А пора вже як прийшла. Двох синів собі знайшла. Не сховаєш в мішку шила (Манж., Тв., 1955, 201);
— А вже коли знає цеховий, то шила не сховає міх … Виходить — Мелашка наша є з ними? (Ле, Хмельницький, І, 1957, 135);
Воно викриється, хто це зробив [убив Грицька],— шило в мішку не втаїться! (Гр., II, 1963, 461);
Ши́лом мо́ря не нагрі́єш — неможливо щось зробити, здійснити.
Часто Дмитро Снігур згадував слова Маценка, що шилом моря не нагрієш (Автом., Щастя.., 1959, 49);
Ши́лом ніде́ (ні́куди) ткну́ти див. ти́кати¹.
Значення в інших словниках
- Шило — Ши́ло прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- шило — (грубе) швайка, шильце, п! ШПИЧКА, ПРОБІЙ Словник синонімів Караванського
- шило — ШИ́ЛО, а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовують перев. для проколювання дірок. – Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (М. Словник української мови у 20 томах
- шило — Без шила не швець, а без ігли не кравець. Не можна бути майстром, не маючи відповідних знарядь праці. Виміняв шило за швайку. Проміняв одну маловартісну річ за іншу. У хватив шилом патоки. Приповідки або українсько-народня філософія
- шило — -а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, що використовується перев. для проколювання дірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шило — вхопи́ти (захопи́ти) ши́лом (рідше на ши́ло) па́токи (ме́ду). Зазнати невдачі. — А братчики тоді: “А що, ледащице! Ухопив шилом патоки? Бери лишень коряк та випий з нами” (П. Куліш); — Поїдемо, хлопці, далі,— сказав (Клименко) козакам. Фразеологічний словник української мови
- шило — ШИ́ЛО (інструмент); ШВА́ЙКА (товсте шило). У руці проворне шило, Дратва пасмом у зубах, І щетина скаче вміло По наколених дірках (М. Стельмах); Чоботи шити, швайкою водити, дратву смолити — чи є хто такий, що зумів би це ліпше зробити? (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
- шило — Ши́ло, -ла, -лу; ши́ла, шил Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шило — Шило, -ла с. 1) Шило. шило в мішку не втаїться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. його й шило голить. Такой счастливый. Ном. № 1646. не вміє й шила загострити. Ни къ чему не способенъ. Словник української мови Грінченка