1. Словник української мови Грінченка

шило

Шило, -ла

с.

1) Шило. шило в мішку не втаїться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. його й шило голить. Такой счастливый. Ном. № 1646. не вміє й шила загострити. Ни къ чему не способенъ.

2) Заостренная палка, на которую натыкаютъ кусокъ рога для распариванія его. Вас. 163.

3) шила бити. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31.

4) шилом їхати. Ѣхать, запрягши лошадей гуськомъ. Вх. Зн. 82. ум. шильце. Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильця і дратву. Чуб. II. 106.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Шило — Ши́ло прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. шило — (грубе) швайка, шильце, п! ШПИЧКА, ПРОБІЙ Словник синонімів Караванського
  3. шило — ШИ́ЛО, а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовують перев. для проколювання дірок. – Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (М. Словник української мови у 20 томах
  4. шило — Без шила не швець, а без ігли не кравець. Не можна бути майстром, не маючи відповідних знарядь праці. Виміняв шило за швайку. Проміняв одну маловартісну річ за іншу. У хватив шилом патоки. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. шило — -а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, що використовується перев. для проколювання дірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шило — вхопи́ти (захопи́ти) ши́лом (рідше на ши́ло) па́токи (ме́ду). Зазнати невдачі. — А братчики тоді: “А що, ледащице! Ухопив шилом патоки? Бери лишень коряк та випий з нами” (П. Куліш); — Поїдемо, хлопці, далі,— сказав (Клименко) козакам. Фразеологічний словник української мови
  7. шило — ШИ́ЛО (інструмент); ШВА́ЙКА (товсте шило). У руці проворне шило, Дратва пасмом у зубах, І щетина скаче вміло По наколених дірках (М. Стельмах); Чоботи шити, швайкою водити, дратву смолити — чи є хто такий, що зумів би це ліпше зробити? (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
  8. шило — Ши́ло, -ла, -лу; ши́ла, шил Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шило — ШИ́ЛО, а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовується перев. для проколювання дірок. — Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах