1. Приповідки або українсько-народня філософія

шило

Без шила не швець, а без ігли не кравець.

Не можна бути майстром, не маючи відповідних знарядь праці.

Виміняв шило за швайку.

Проміняв одну маловартісну річ за іншу.

У хватив шилом патоки.

Насмішка з того, хто хотів скористати, але не зумів через свою невмілість.

Шилом води не набереш.

Коли хочуть зробити неможливе.

Шилом моря не нагрієш.

Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я.

Вилізло шило з мішка.

Лихе діло все виявиться, хочби як його таїв.

Ішло шило через мотовило.

Про дуже заплутане діло.

Шила в мішку не втаїш.

Лихого діла годі втаїти.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Шило — Ши́ло прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. шило — (грубе) швайка, шильце, п! ШПИЧКА, ПРОБІЙ Словник синонімів Караванського
  3. шило — ШИ́ЛО, а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовують перев. для проколювання дірок. – Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (М. Словник української мови у 20 томах
  4. шило — -а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, що використовується перев. для проколювання дірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шило — вхопи́ти (захопи́ти) ши́лом (рідше на ши́ло) па́токи (ме́ду). Зазнати невдачі. — А братчики тоді: “А що, ледащице! Ухопив шилом патоки? Бери лишень коряк та випий з нами” (П. Куліш); — Поїдемо, хлопці, далі,— сказав (Клименко) козакам. Фразеологічний словник української мови
  6. шило — ШИ́ЛО (інструмент); ШВА́ЙКА (товсте шило). У руці проворне шило, Дратва пасмом у зубах, І щетина скаче вміло По наколених дірках (М. Стельмах); Чоботи шити, швайкою водити, дратву смолити — чи є хто такий, що зумів би це ліпше зробити? (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
  7. шило — Ши́ло, -ла, -лу; ши́ла, шил Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шило — ШИ́ЛО, а, с. Інструмент у вигляді загостреного металевого або кістяного стержня з ручкою, який використовується перев. для проколювання дірок. — Стара півмітки з скрині виймає, старий чобіт розглядає та копирсає шилом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. шило — Шило, -ла с. 1) Шило. шило в мішку не втаїться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. його й шило голить. Такой счастливый. Ном. № 1646. не вміє й шила загострити. Ни къ чему не способенъ. Словник української мови Грінченка