шикуватися

ШИКУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.

1. Ставати в ряд, шеренгу, колону і т. ін.; строїтися.

Тільки після того, як на естраді почала шикуватися співоча капела, всі згадали, що тут має бути концерт (С. Васильченко);

Люди шикувались у лави. Звідкілясь з'явився і червоний прапор (Ю. Смолич);

Важкі машини повагом виповзали з широкої брами колишніх кавалерійських казарм і шикувалися вздовж обсадженої старими липами міської площі (В. Собко);

У бою [римський] легіон шикувався в три лінії. У першій стояли молоді воїни, у другій – більш досвідчені, у третій – найдосвідченіші і найзагартованіші (з навч. літ.);

– Виходь на майдан. Шикуватися (Григорій Тютюнник);

// З'являючись, виникаючи і т. ін., ставати в ряд, у рівну лінію, стояти в ряду, рівною лінією (про неживі предмети).

Усюди темп, усюди лад, не згаять [люди] і хвилинки. І струнко шикувались в ряд новісінькі будинки (М. Шеремет);

Миготіли смолоскипи, блимали підсліпуваті ліхтарі. Часом вони шикувалися в одну зміясту химерну лінію (Я. Качура);

Шикувались незчисленними рядами пишні пшеничні копи (О. Десняк);

На околицях сіл посеред виноградників шикувалися в рівні лінії присадкуваті бетоновані бункери. За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино (О. Гончар);

Вдалині, ніби велетенські шахові тури, шикуються в шеренги свердлові вишки (О. Донченко);

// перен. Набирати певного порядку.

Вірші мимоволі диктували штучний, неприродний ритм, групувались у фрази, шикувались у тиради, тягли на фальшиву патетику, сценічний трафарет (Л. Дмитерко);

Дивовижні перетворення відбуваються в речовині, коли з рідкого, розплавленого стану вона переходить у кристалічний. Атоми, ще недавно безсистемні, хаотичні, шикуються, утворюючи симетричні фігури, з яких формується кристалічна гратка речовини (з наук.-попул. літ.).

2. Пас. до шикува́ти².