шинель

ШИНЕ́ЛЬ, ШИНЕ́ЛЯ, і, ж.

Верхній формений одяг особливого крою – із складкою на спині й хлястиком (перев. для військових, певної категорії учнів, службовців і т. ін.).

Чоловік навіть не роздягся, не скинув форменої шинелі невідомого мені відомства (Іван Ле);

Давид мовчки й обережно сховав листа аж під шинель (А. Головко);

Перед очима, сіра шинеля, а ззаду в шию хтось диха (М. Коцюбинський);

Надворі, при денному світлі, постать Дороша зробила на Оксена ще гірше враження: шинеля теліпалася на ньому, як на кілку (Григорій Тютюнник);

* Образно. Досягши будинку, Блаженко теж завернув на східці, піднявся до дверей. Шинелі перед ним розступилися, пропускаючи, всередину (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. шинель — шине́ль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. шинель — шинеля, -і, ж. Верхній формений одяг особливого крою – зі складкою на спині та хлястиком (перев. для військових, певної категорії учнів, службовців і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шинель — ШИНЕ́ЛЬ, ШИНЕ́ЛЯ, і, ж. Верхній формений одяг особливого крою — із складкою на спині й хлястиком (перев. для військових, певної категорії учнів, службовців і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах