шир
ШИР, у, ч. і і, ж., рідко.
Те саме, що широчі́нь.
Він шумно зітхнув на весь шир .. грудей (Ю. Смолич);
Он Дніпро і той міліє... Плив цього літа Бамура до Запоріжжя на розкішному пароплаві, надивився... Вночі не один корабель, спіткнувшись на мілині, посилав у нічний шир тривожні сигнали, благаючи допомоги (М. Чабанівський);
Навколо шир така – оком обійми (Д. Павличко);
Коли “Война и мир” Родилася в кімнаті немудрящій, – Яка глибінь, який безмежний шир. Як розкрилялися народні сили В тих образах, що в свій всевладний вир Серця і покоління захопили! (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)