ширма
ШИ́РМА, и, ж.
1. Складана переносна перегородка, зробл. з рам-стулок, обтягнутих тканиною, папером і т. ін.
Серед кімнати стояв круглий стіл, а в одному кутку за ширмою стояла постіль молодої Наді Мурашкової (І. Нечуй-Левицький);
Ширмою відгородили кушетку та маленький стіл (М. Трублаїні);
Робоче місце слюсаря при рубанні [металу] повинно бути захищеним сіткою, екраном або ширмою, щоб не завдати травм товаришам, що працюють по сусідству (з навч. літ.);
* У порівн. Гострі гребені, вкриті лісом, вирізувались на синьому небі різкими пружками: вони виступали один за другим, як зелені ширми, поставлені одна за другою (І. Нечуй-Левицький);
// рідко. Невисока стінка в приміщенні.
Яшко перебіг площу .. і одчинив масивні скляні двері. За ширмою, теж скляною, спитав когось, де саме живе Прокіп Яшний (А. Головко).
2. перен. Те (той), що (хто) служить прикриттям для кого-, чого-небудь.
Чекай, чекай, старий йолопе, та то щось на те заноситься, що вся ота затія з легальною газетою була лише ширмою для інших їхніх цілей (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)